Перейти до основного матеріалу

Сплата суб’єктами господарювання екологічного податку у разі використання автономних систем опалення

Згідно з п. 1 підрозділу 8 розділу ХX Перехідних положень ПКУ з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV ПКУ в частині оподаткування суб’єктів малого підприємництва Указ Президента України від 3 липня 1998 року №727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» застосовується, зокрема, з урахуванням такої особливості, що платники єдиного податку не є платниками таких податків і зборів, визначених ПКУ:

а) податок на прибуток підприємств;
б) податок на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб — підприємців);
в) податок на додану вартість з операцій з постачання товарів та послуг, місце надання яких розташоване на митній території України, за винятком ПДВ, що сплачується юридичними особами, які обрали ставку оподаткування 6 відсотків;
г) земельний податок, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності;
ґ) плата за користування надрами;
д) збір за спеціальне використання води;
е) збір за спеціальне використання лісових ресурсів;
є) збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Тобто суб’єкт господарювання, який сплачує єдиний податок, є платником екологічного податку у разі наявності об’єкта та бази оподаткування з екологічному податку.

Відповідно до п. 240.1 ст. 240 розділу VIIІ «Екологічний податок» ПКУ від 2 грудня 2010 року №2755 платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарської (підприємницької) діяльності, бюджетні установи, громадські й інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їхніх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

Статтею 11 Закону України від 16 жовтня 1992 року №2707-ХІІ «Про охорону атмосферного повітря» зі змінами та доповненнями передбачено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров’я. Стаціонарне джерело забруднення — підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти (пп. 14.1.230 ст. 14 ПКУ). Згідно з пп. 242.1.1 ст. 242 ПКУ об’єктом та базою оподаткування є обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Органи ДПС залучають за попереднім погодженням працівників органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим та спеціальних підрозділів центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища для перевірки правильності визначення платниками податку фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів (абз. 1 п. 250.12 ст. 250 ПКУ).

Таким чином, суб’єкти господарювання, у разі використання автономних систем опалення власниками адміністративних, торговельних, складських та інших будівель і споруд, мають об’єкт оподаткування екологічним податком — обсяг забруднюючих речовин, що утворюється й викидається в атмосферне повітря при згорянні палива (газу, мазуту тощо) та є платниками екологічного податку (незалежно від отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення). Дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення видаються територіальними органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і питання щодо їх видання, не належать до компетенції органів ДПС.

 

Додати новий коментар

CAPTCHA
Введіть літери з картинки для захисту від спаму (лише англійські малі літери)